Відео поезія "Пізнє каяття..."

Ця поезія на моїй сторінці Фейсбук

Дорогі друзі, моя нова відео поезія "Пізнє каяття..."

Опубліковано Галиною Британ 25 травня 2017 р.

Відео поезія "Пізнє каяття…"

Відео на ютуб каналі - https://youtu.be/dj7V4oJMcSE

Він і вона стояли в храмі,

Молитви тихо промовляли

На Боже жертвувували щиро,

Ікон торкались несміливо…

У моднім одязі, при грошах,

Успішні, молоді, красиві,́

Приїхали у церкву Божу,

Бо мають все, та нещасливі…

Колись свій бізнес розпочали,

Квартира, і авто престижне,

Кар’єру свою пильнували,

Бо основним в житті був - бізнес.

Його розширювати треба,

І пильнувати кожну мить,

Пройшли роки, - розквітнув бізнес,

А в серці пустота шумить…

У їх розкішному будинку,

Вогонь в каміні тріскотить,

З вогнем лиш тиша в поєдинку,

І вітер за вікном гудить.

А їй так хочеться почути,

Як ніжки бігають малі,

Як хтось зове її «матусю»

І тягне рученьки свої.

А їй так хочеться відчути

Обійми щирі, дорогі,

А їй так хочеться… Та марно

Не все за планом у житті.

Забрала все ота кар’єра

Ота мамона, та користь,

Забрала роки найдорожчі

Все планувалося – колись…

Та ні, не можна спланувати,

Своє життя, воно іде,

не можна щастя відкладати,

Не можна, бо воно піде…

Стояла, плакала, молилась,

«Прости, Ісусе, що дурна,

Що за мамоною гонилась,

Прости! Пошли мені дитя!»

Із храму вийшла зовсім зблідла

В душі – розпука, сліз нема,

Не хоче їхати додому,

Там тільки стіни, пустота…

Простив, Господь, послав їй щастя,

Почув душевний крик її,

І бігли ніженьки маленькі

І тупотіли по землі…

Спішило радісно до Бозі,

Усміхнене мале дитятко,

За рученьки тримало міцно

ЇЇ, й його – матусю й татка.

© Автор Британ Галина Ярославівна

Головне меню

Go to top