Поезія "Вічний спогад"

Мої думки, мій сон, мій дивний спогад,

Я душу віддала тобі навік,

Ласкаве сонце, пісня колискова,

Малесенька берізка край воріт.

Світанок тихий з теплою росою,

Віночок що сплела собі сама,

Етюд осінній з радістю й журбою,

Дитинства світ, якого вже нема.

Яскраве небо, сонячна блакить,

Ті ж самі зорі, ніч і темнота,

Не той лиш спокій і душа не та,

Якась чужа здається самота,

Тривога вже прокинулась, не спить.

І гаснуть зорі, і пустує вітер,

І тиха пісня мамина звучить,

Оцей світанок мої сльози випив,

І скоро сонцем небо запалить.

Скінчився сон, але думки не сплять,

Колишуть серце спогади казкові,

І часу не під силу їх здолать,

Вони мов зорі, - світять і горять,

Бо вічний світ добра, тепла, любові.

© Автор Британ Галина Ярославівна

 

Головне меню

Go to top