Поезія "Зустрілися дві долі…"

Зустрілися дві долі на місточку,
Одна мов пані горда, грошовита,
Виблискує по-модному сорочка,
Дорогоцінним каменем розшита…
Інша вродлива, в одязі простенькім,
А погляд теплотою огортає,
І хоч сорочка добре вже потерта,
Та усмішка весною обіймає..
«Сестричко, - обізвалась горда пані, -
Чого така нікчемна ти й убога,
Он туфлі зношені у тебе й рвані,
Вже скоро станеш зовсім босонога.
Дивись дороги скрізь прямі й розлогі,
Чого ж сестричко, йдеш шляхо́м тернистим,
Ти глянь на себе, ну ж, де твоя гордість?

Іди за мною, глянь тут гарно й чисто…»
«Знаєш, сестричко, - бідна промовляє,
Так, в мене латана сорочка, туфлі рвані,
Та я не можу збитися зі шляху,
Хоч іноді ці терни сильно ранять…
Але фізичні рани заживають,
Одежу теж не жаль, все залатаю,
Та в серці маю те, що окриляє, -
Любов моє серденько зігріває…
І розминулись долі, розійшлися,
Шляхами різними пішли поволі,
Бо там де правда, шлях хоч і тернистий,
Зате веде до вічної любові!

28.08.2017.

© Автор Британ Галина Ярославівна

Бажаєте віддячити автору?

Вітаємо друзі на авторському сайті поетеси Галини Британ. Вам подобається поезія і ви бажаєте підтримати для подальшого розвитку цей сайт-блог автора , для цього необхідно натиснути на прямокутник зправа від логотипу, або на середині вірша

Поділитися в соцмережах

Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в Twitter

Головне меню

Go to top