Поезія "Подаруй людині крила"

Подаруй людині крила.

Щастя крила,

Щоб і вона літать навчилась.

Бо що людина

Яка безкрила?

Маля, дитина…

Життям блукає,

І проживає,

Бо не літає…

А та людина,

Що має крила,

Вона щаслива.

Іде шляхами,

До хмар літає,

Свої дороги,

На роздоріжжі,

Ті що захоче – ті й обирає,

Бо крила має…

І як нахлине ,

Над головою,

темінь холодна

Розправить крила,

І над журбою,

Понад безодню,

Вверх підійметься,

І все. Минеться,

темінь холодна.

Легко ті крила

подарувати –

слово сказати

Добре і миле,

Тепле і світле,

Воно зігріє.

А чи усмішку,

Подарувати,

Чи добре діло,

Воно підносить

Дарує силу,

Віру, надію,

Дарує щастя,

Дарує крила…

І вже людина

Не проживає,

Вона літає…

Подаруй людині крила.

Щастя крила,

Щоб і вона літать навчилась…

Бо що людина

Яка безкрила?

Маля, дитина…

© Автор Британ Галина Ярославівна

Бажаєте віддячити автору?

Вітаємо друзі на авторському сайті поетеси Галини Британ. Вам подобається поезія і ви бажаєте підтримати для подальшого розвитку цей сайт-блог автора , для цього необхідно натиснути на прямокутник зправа від логотипу, або на середині вірша

Поділитися в соцмережах

Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в Twitter

Головне меню

Go to top