Із вирію вертались журавлі

Із вирію вертались журавлі,

Їм сумно було на чужій землі,

І ледве дочекалися весни,

Змахнули сильними лелечими крильми,

Й додому полетіли, довго – довго,

Летіли через море, океан

Крізь хмари темні, крізь густий туман…

Ось видно рідний край, вже Україна,

Така своя, рідненька і Єдина,

Та що ж це трапилось із нею, де сади?

Квітучі, повні зелені, ліси?

Де пишні хатки, яблуні біленькі,

Що ж трапилось з тобою, мила ненько!

В розпуці билися, кидались журавлі,

Схилялись до зчорнілої землі,

Окопи скрізь, розрита вся земля,

Вогні і танки їздять на полях,

Немає їхнього родинного гнізда

Все зруйнувала, знищила війна…

Побачили солдати журавлів,

Насипали їм їжі, - «Пригощайтесь,

Ви лагодіть гніздечко тут собі,

Не бійтеся, із нами зоставайтесь…»

І звили знов гніздечко журавлі,

На своїй рідній матінці землі,

Під синьо жовтим стягом України

Роздався стук лелечої родини…

© Автор Британ Галина Ярославівна

Бажаєте віддячити автору?

Вітаємо друзі на авторському сайті поетеси Галини Британ. Вам подобається поезія і ви бажаєте підтримати для подальшого розвитку цей сайт-блог автора , для цього необхідно натиснути на прямокутник зправа від логотипу, або на середині вірша

Поділитися в соцмережах

Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в Twitter

Головне меню

Go to top