Душі світанок

Землі омріяної мить,

Світанком небо запалить,

І синіх гір шалений цвіт,

І пташки радісний політ

В душі струною задзвенить,

І я забуду гострий сум,

Вчорашній біль, вчорашню втому,

Полину серцем в невідоме,

і душу звільню від усього,

В спокійній тиші потону.

А потім звуки залунають,

Зворушать струни вічних мрій,

Туман зрадливий заховає

холодні відблиски надій.

І сонце зійде, день настане,

Сховає сон, зітре тугу,

і все пройде, мине, ростане,

лиш мрії, що під небесами,

будуть тривожити думками

душі болючую струну.

© Автор Британ Галина Ярославівна

 

Головне меню

Go to top