Котик – сонько і горобці. | Дитячі віршики | Поезія для дітей

Горобець – вертунець

На подвір’ї стрибає,

І зерно шукає…

Ось знайшов на кінець

Радий наш горобець,

Крильцями махає…

Кіт марко,

Гей сонько!

Все зерно,

Виклюють горобці!

Все одно,

Тому соні – коту,

Він дріма…

«Хай клюють горобці».

Е, дарма!

Зараз має бабуся прийти,

Вмить прокинешся Котику ти

Бо насварить бабуся е – гей,

Що зерно не встеріг для курей.

Як підстрибне наш котик - сонько,

Як зірветься із місця свого,

Та як м’явкне,

Умить горобці,

Розлетілися вбоки усі.

© Автор Британ Галина Ярославівна

 

Головне меню

Go to top